Кандидат до збірної України з волейболу Віталій Сухінін 2010 рік зустрічає у піднесеному настрої: його команда «Будівельник» (Чернівці) після «срібного» успіху у минулому чемпіонаті тепер розділяє у Суперлізі 2-3 місця, а сам гравець отримав ще й індивідуальний «новорічний подарунок» – звання кращого волейболіста Буковини 2009 року. За підсумками опитування серед вболівальників Віталій на декілька очок випередив досвідченого Сергія Середу та Ігоря Меркушева.
     Про сюрпризність цього визнання, «специфічні» стосунки з дівчатами та «весільні перспективи» Віталій Сухінін розповів turnir.com.ua.

     - Прийміть вітання з визнанням кращим волейболістом Буковини, яку, напевно, можна вважати вашою другою батьківщиною?
     - Дякую! Приємно, хоча, якщо чесно, не очікував нічого подібного. Я виходив на майданчик і грав, не замислюючись ні про які опитування і звання. Просто робив свою справу.
     - А якби ви брали участь в опитуванні, за кого проголосували би?
     - Не за себе, звісно (сміється – авт.). Можна я не буду відповідати на це запитання – мені ж ще грати в команді не лише з тим, за якого я би проголосував (сміється – авт.).
     - У рідному для вас Харкові теж відзначають таким чином кращих?
     - Олександр Ланевський з газети «Південна Магістраль» теж опитує, щоби визначити кращих. Але я звідти рано пішов. У той час, коли я грав у Харкові, там були набагато кращі виконавці. Я не міг потрапити до складу «Локомотиву», вважався перспективним, але ж хотілося грати! І я дуже радий, що знайшов себе у «Будівельнику». Чернівці тепер можу вважати другим рідним містом.
     - На домашніх матчах «Будівельника» вас чи не найгарячіше підтримують місцеві вболівальники...
     - У «Будівельника» взагалі вболівальники – чудові. І їхня підтримка для нас дуже важлива. Особисто я відчуваю, що шанувальники волейболу знають мене, вболівають і підтримують. І я стараюся віддячувати їм гарною грою.
     - Вас ще називають улюбленцем місцевих гарненьких вболівальниць, деякі з яких, кажуть, ходять на волейбол лише заради вас, як омріяного нареченого...
      - Я чую, що дівчата сильно кричать. Особливо відчуваю це, коли виходжу на майданчик. Аж незручно якось. Хлопці «підколюють» мене з цього приводу...
     - Здається, не лише дівчата мріють, аби ви одружилися у Чернівцях, а й вболівальники, для яких це послужило би додатковою «привязкою» до команди.
     - Про це ще надто рано говорити. Хочеться ще грати і грати. А про одруження можна буде подумати хіба після того, як здійсняться щонайменше декілька новорічних волейбольних побажань.
     - Отже, перед Новим 2009 роком ви теж загадували собі волейбольне бажання?
     - Хотілося досягти більших результатів, ніж мав до того, не зупинятися на досягнутому. І, в приницпі, бажання здійснилося – ми здобули срібні медалі, хоча мало хто думав, що ми, як дебютанти Суперліги, зможемо дійти до фіналу. Будемо удосконалюватися і намагатися втриматися на тому рівні. Що загадуватиму цієї новорічної ноxі, говорити не буду, аби не наврочити.
     - Після домашньої поразки від «Імпексагро Спорт Черкаси» в чутках «Будівельник» навіть «розпускали»...
     - Ситуація вже стабілізувалася. Тоді трохи понервували. Але що поробиш, такий спорт – м’яч круглий, тому жодна команда не може гарантувати собі перемогу, навіть якщо її дуже чекають і прогнозують... Постараємося не підводити керівництво клубу і вболівальників у майбутньому.
     - Вас ще й новий титул зобов’язуватиме...
     - Якщо чесно, цей титул мене навіть трохи шокував. Приємно, звісно. Але на цьому зупинятися ніхто наміру не має. Будемо разом з командою йти до нових перемог, яких бажаю і нашій команді, і іншим колегам-спортсменам, і всім шанувальникам спорту – разом з найкращими новорічно-різдвяними побажаннями!